200-річчя від дня народження Пантелеймона Куліша

               (1819 – 1897)

«Найперше діло в отця-матері повинно бути, щоб дитину своєю рідною мовою до розуму довести… З тих-бо письменних мало добра бува, що чужеземцями через науку робляться і до свого рідного люду слова промовити по-своєму не вміють».

Творча спадщина П. Куліша велика і багатогранна. Впродовж свого довгого життєвого шляху він виступав як педагог, прозаїк, поет, драматург, перекладач, літературний критик та історик літератури, публіцист, фольклорист, етнограф, історіософ, мовознавець.

…Віщуванням новим Серце моє б’ється — Через край із серця Рідне слово ллється…

Щирий друг Шевченка і нещадний критик його творів, патріот України і вірний підданий царизму, один із найвидатніших українських письменників, ім’я якого довгий час замовчувалося. Все це — Пантелеймон Олександрович Куліш.
Куліш, як ви пам’ятаєте, різко висловився проти Шевченкових «Гайдамак», і в той же час запросив до себе боярином (свідком) на весілля, видав у своїй друкарні «Кобзар». А дружина Куліша Ганна Барвінок, теж письменниця, віддала усі свої коштовні прикраси Шевченкові, щоб той, як мріяв, зміг поїхати до Італії (щоправда, через арешт і заслання це йому так і не вдалося).

Перший український історичний роман
Пантелеймон Куліш — автор першого українського історичного роману «Чорна рада», першого українського правопису «Кулішівка», підручників для школи, видавець «Букваря», людина, яка з повним правом може вважатися, як і Шевченко, основоположником нової української літератури та нової української мови.

Значний внесок зробив П. Куліш у розвиток нової української мови. Він створив український алфавіт, який точно відбивав звукову систему нашої мови, видав правопис, граматику, відому під назвою «Кулішівка», «Буквар». За нормами цього правопису видавався журнал «Основа». Мовознавчі роботи Куліша засвідчили світові, що українська культура має власне національне обличчя. Для письменника це був дуже сміливий крок, адже в тодішній Російській імперії букварі й підручники дозволялося друкувати «по-жмудськи, по-самоїдськи, по-тунгуськи, а ось по-українські — «строжайше запрещено»».
У передмові до «Граматики» П. Куліш писав: «Найперше діло в отця-матері повинно бути, щоб дитину своєю рідною мовою до розуму довести… З тих-бо письменних мало добра бува, що чужеземцями через науку робляться і до свого рідного люду слова промовити по-своєму не вміють».

 Прочитайте відгук Шевченка про роман Куліша «Чорна рада». «Спасибі тобі, Богу милий, друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливе, спасибі тобі за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав і третій раз, і все-таки. більш нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти., що. «Чорну раду» по нашому.