Бібліотекар рекомендує!

2023-2024 навчальний рік

👉 Електронні версії підручників 1-11 класи;

Посібники серії "Шкільна бібліотека"

Двомовні словники

💁 Що таке скрайбінг? -нове у роботі вчителя.

💁Перелік рекомендованої МОН навчальної літератури

на 2023/2024 навчальний рік

👉 Навчально-методичні посібники для педагогічних працівників

________________________________________

Якщо ви шукали, де взяти інформацію про топових дитячих авторів України,

то заходьте на сайт акції : 👉Живі письменники. Хто вони?

______________

👉Відвідай сайт! Цікаві матеріали для вчителів.

____________

👉НЕ встигаєш читати? Слухай👉Заходьте на ресурс "Слухай. Бібліотека книг"- тут є багато цікавого для дітей , вчителів і батьків.

_________________

👉Найвідоміші письменники України: ( на допомогу вчителям, біографії найвідоміших письменників України)

ЛЕГЕНДА ПРО СТАРОГО КАПЕЛЮШНИКА

Жив собі старий мудрий Капелюшник. З усіх земних
багатств мав він лише кольоровий фетр. Але він мав золоті руки й прекрасну
мудру душу, тому майстер дарував людям дещо більше за головні убори – капелюхи,
кепки, панами й чепчики. Просвітленими та одухотвореними, рішучими й твердими
духом виходили з майстерні старого Капелюшника люди, виносячи свої замовлення.
Чи варто говорити про те, як славився майстер, як вдячні були йому люди за
чудові капелюхи, у яких таїлася велика таємниця великого майстра.

Але минали роки, і прийшов час, коли пішов у інший світ старий Капелюшник, залишивши шістьом синам майстерню, обрізки кольорового фетру та капелюхи. Шість різнокольорових капелюхів. Білий капелюх, чорний, червоний, зелений, жовтий і синій.

“Мабуть, це й є те незвичайне замовлення, над яким у
останній час так самозабутньо працював батько, - вирішили сини Капелюшника. –
Отже, невдовзі має з’явитись і замовник, який щедро розплатиться з нами за
батьківську роботу. Ми розділимо гроші та зможемо вирушити по світу”.
Але скільки не чекали сини приходу таємничогозамовника, так і не дочекались. Роботи нема чого, треба ділити батьківську спадщину – розбирати капелюхи та вирушати в різні сторони.

Перші номери:

“Я візьму собі капелюх білого кольору, - заявив перший
син. – Він такий витончений, захоплюючий та прекрасний, я буду в ньому
красуватись на балах та прийомах. Саме цей капелюх буде говорити про моє
“непросте” походження. А то хіба це велика честь бути сином простого
капелюшника!

Володар білого капелюха став досить важливим чином.
Він мав повагу людей через свою безпристрасність. Факти, цифри й хроніка подій
були для нього важливішими від усього на світі. Але якимось холодом віяло від
цією людини, здавалось, що емоції й почуття він утратив назавжди. Прекрасна
машина, а не жива людина відтоді ходила землею.

Другі номери:

“А я обираю чорний капелюх, - сказав другий син. – І
він не менш витончений, ніж білий, він має багатий вигляд, пасує до будь-якого
костюму та події, у ньому я буду одночасно суворим, показним та вишуканим”.

Господар чорного капелюха раптом став бачити все в
чорному кольорі. Усе в нього підлягало сумніву й критиці, на Сонці шукав плями,
у людині – її тінь, а в світанку бачив неминучий вечір. Часто ця риса рятувала
його від поразки й краху в справах, але саме вона позбавила його радості.
Радості від сонячного ранку й співів птахів, від зустрічей з людьми та
природою, а найголовніше – від власних думок та вчинків. І це, звичайно ж,
відбилося на його характері. Завжди похмурим та незадоволеним став господар
чорного капелюха.

Треті номери:

“Нехай моїм капелюхом стане червоний, - вигукнув
третій. – Як я мріяв завжди вирізнятись з натовпу, як я хотів бути в центрі
уваги, щоб мною милувались і захоплювались жінки. А в цьому капелюсі я буду
чарівний!”

Власник червоного капелюха з того часу жив під владою
емоцій. Радість і сум, туга й подив, страх і гнів, задоволення й розчарування
володіли його душею. “Яка безпосередня, щира й жива людина!” – захоплювались
люди при зустрічі з ним. “Наче мала дитина, що живе минущістю почуттів”, -
казали про нього інші. Як чутлива людина від страждав та радів, любив та
ненавидів, захоплювався та співчував. Але часто він не міг упізнати свої емоції
й почуття, розібратися в їх причинах та джерелах, не знав, як їх проявляти, і
тим більше не міг ними управляти. Найдивовижніше, що не лише оточуючий світ
залишався для нього загадкою, часто він не міг зрозуміти й себе самого. Такий
загадковий та нез’ясовний він привертав увагу жінок та друзів, але вони через
певний час розчаровувались у ньому, оскільки не знаходили в цій людині
постійності й відданості.

Четверті номери:

“Що ж, я обираю собі жовтий капелюх, - проказав
четвертий. – Жовтий колір – колір сонця, радощів і багатства, а це мені так
необхідно! Може бути, що володіючи жовтим капелюхом, я зможу стати щасливим,
хто знає?”

Чоловік у жовтому капелюсі радів сонцю, кожному дню,
відкрито йшов назустріч пригодам та відкриттям. Ніщо не лякало його, не
зупиняло, адже попереду лише світло, добро та теплота людських рук. Ця свята
віра та наївність не раз підводили його, але ніщо не могло приголомшити цього
оптиміста. У звичайному камені він бачив дорогоцінні кристали, у росинці –
сонячну веселку, а в повсякденні – дива. “Мрійник, романтик, не від цього світу
дурень, безсрібник”, - казали про нього одні. “Багатої душі людина, - казали
інші. – Хто ж він – багатий чи бідний – вирішувати не нам”.

П’яті номери:

“Зелений капелюх нагадує мені весняний луг і льотне
поле, широке та безкрає, яке дарує можливість польоту. Тисячу разів я літав уві
сні над зеленою прекрасною Землею, може бути, зелений капелюх допоможе
здійснитися моїй мрії”, - мрійливо проказав п’ятий син.

А власник зеленого капелюха опинився в дивовижному
світі творчості. Усе, що він бачив, чув, відчував, перетворювалось на поезії та
музику, картини та скульптури, романи, повісті, оповідання, п’єси для театру й
кінематографа. Його талантом захоплювалися люди, знаходили в його творах
відповіді на свої запитання. Але як часто він, який жив у світі своїх творів,
опинявся беззахисним перед суворою дійсністю, непристосованим до життя в
реальному світі.

Шості номери:

“Мені ж залишається синій капелюх, і я дуже радий
цьому. Синій колір – колір очей нашого батька, безкраїх морських та небесних
просторів. Осягти їхню глибину й висоту – ось моє покликання. Чи вистачить на
все задумане сил, рішучості й часу?” – думав шостий із синів Капелюшника.

Володар синього капелюха став вічним мандрівником та
мислителем, який блукав лише йому відомими шляхами, орієнтуючись на лише йому
відомі знаки й символи, не відхиляючись від мети, не поспішаючи й не
уповільнюючи своєї ходи. Помічаючи багато чого, він обирав лише те, що важливо
в даний момент для досягнення поставленої мети. Саме ці якості дозволили йому
спуститись на морське дно й піднятися в небесну височінь. “Щасливий чоловік –
досягнув того, чого хотів”, - казали одні. “А чи зможе він поділитись своїми відкриттями,
знахідками, думками й почуттями з іншими, щоб заразити їх жагою відкриттів,
звершень і перемог?” – питали інші. Але я поки не маю відповіді на це питання.

Загальна частина:

Настав той день, коли сини Капелюшника знову
зустрілись під дахом батьківської майстерні. Довгі зимові вечори провели вони
за розповідями про свої мандри, зустрічі, розлуки й життєві уроки. Дивувались
брати тим змінам, що відбулися в кожному з них. І лише зараз почали вони
розуміти, яке казкове багатство залишив їм у спадщину великий майстер. І
кожному захотілося примірити на себе капелюх іншого, щоб стати неупередженим і
критично мислити, уміти бачити позитивні сторони і не боятись почуттів,
навчитись творити й невідступно йти до наміченої мети.

· БІЛИЙ КАПЕЛЮХ: збір фактів і цифр, не оцінюючи
інформацію, статистика;

· ЧЕРВОНИЙ КАПЕЛЮХ: емоційне мислення;

· ЧОРНИЙ КАПЕЛЮХ: критичне мислення;

· ЗЕЛЕНИЙ КАПЕЛЮХ: творче, креативне мислення;

· ЖОВТИЙ КАПЕЛЮХ: оптимістичне мислення;

· СИНІЙ КАПЕЛЮХ: продуктивне управління процесом
мислення.

Завдання:

БІЛИЙ КАПЕЛЮХ. Викладіть факти, послідовність подій у
даній проблемі. Інформацію, отриману за допомогою білого капелюха, запишіть або
викладіть у вигляді такої схеми подій:

СПОЧАТКУ → ЗГОДОМ → ПОТІМ → І ТОДІ → І
НАРЕШТІ...

Перевірте, чи правильно з ваших слів записана
послідовність подій?

ЧОРНИЙ КАПЕЛЮХ. Розкажіть, що для вас у цій ситуації
найгірше, найнеприємніше. Спробуйте зазирнути в майбутнє та уявити, які
негативні наслідки можуть виникнути.

Що найстрашніше може відбутись?

Складіть список негативних наслідків, після чого
складіть резюме. Почніть зі слів: “Отже, завдяки чорному капелюху ми дізнались,
що найнеприємніше в такій ситуації – це... Крім того, через те, що все це
відбулось, тепер може трапитись... Це дуже важлива інформація”.

ЧЕРВОНИЙ КАПЕЛЮХ. У червоному капелюсі кажуть лише про
почуття. Якщо ви не одразу зможете сформулювати свої почуття, тоді вам допоможе
схема, яку складе група “в білому капелюсі”. Уважно розгляньте схему подій і
розкажіть про ті почуття, які відчували на кожному етапі й у ситуації в цілому.

При цьому якщо не вистачає словникового запасу для
опису своїх почуттів, допоможіть один одному в формулюваннях, наприклад: “Те,
про що ви розповідаєте, схоже на почуття інтересу (або образи, страху, сорому,
задоволення)”.

Подумайте, що ви відчували, коли все відбувалось?

Роботу з червоним капелюхом закінчіть фразою: “Коли
все це закінчилось, ми відчували...”

ЖОВТИЙ КАПЕЛЮХ. Він допоможе поглянути на цю ситуацію
з позитивного боку. Без сумніву, уміння це робити – дуже важлива якість, ви
навчаєте свій розум та душу бачити позитивне. За правилами гри завдання вашої
групи – знайти позитивне в ситуації, що склалась: - Обговоріть, що доброго в
тому, що сталось?

Закінчіть роботу з жовтим капелюхом складанням резюме:
“Виявляється, не буває ситуацій лише негативних або лише позитивних. Навіть
коли все навколо темне, треба згадати про жовтий капелюх та швидко його
одягнути. І тоді ви побачите, що в будь-якій ситуації є щось добре.
Наприклад,...”

ЗЕЛЕНИЙ КАПЕЛЮХ. Це капелюх творчості. Відкрийте свої
творчі здібності. Навіть неприємність може викликати натхнення. Головне, не
втрачати почуття гумору й не забувати про зелений капелюх.

Намалюйте ситуацію, складіть про неї частівку або
невеличкий віршик, інакше кажучи, творчо відобразіть її.

СИНІЙ КАПЕЛЮХ. Він допоможе дізнатись, який життєвий
урок принесла ця ситуація й чому для вас буде важливим цей досвід. Кожна
ситуація нас чогось навчає.

Ваше завдання – допомогти виділити сутність життєвого
уроку. Наприклад, є ситуації, які навчають терпінню, співчуттю, вчать не
відчаюватись, своєчасно давати здачі, навчають дисципліни й відповідальності.
Визначте, у чому полягає життєвий урок, обговоріть, у яких життєвих ситуаціях
знадобиться цей досвід.

Питання для рефлексії:

· У процесі роботи сформулюйте запитання у
відповідності із запропонованою систематикою.

· Сформулюйте свої досягнення при виконанні завдання й
причини, завдяки яким вони відбулися.

· Як ви почувались, коли “приміряли” кожен капелюх?

· У якому капелюсі вам найбільше “сподобалось”?

· Наскільки відверто ви говорили? Чому?

· Чи легко було працювати в групах? Чому?

Шалва Амонашвілі: Бийте на сполох, якщо дитина не бешкетує.

Засновник методу гуманної
педагогіки Шалва Амонашвілі володіє фантастичним вмінням розтоплювати серця.

Від
авторитарної до гуманної педагогіки

Дітей навчаю з 1951 року. А от сам школу не любив. Точніше —
вчителів. Це був післявоєнний час, може тому вчителі були такі озлоблені, адже
хтось втратив близьких, хтось зубожів. Усе це змінює характер людей. Я був тоді
дитиною і не особливо над тим замислювався, натомість був упевнений: вчителі не
люблять мене. Хоча любили вони авторитарно: сірими заштампованими уроками,
нудними завданнями, викликами до дошки та вимогами дотримуватися «свідомої
дисципліни».І ми відповідали на таку «любов» учителів зривом уроків,
шпаргалками, втечами. Водночас оголювалася наша безпомічність: ми принижувалися
перед вчителями, канючили хороші оцінки та просили не викликати батьків.

Коли вже сам прийшов до школи — спершу як піонервожатий, а
потім як вчитель літератури, історії, трудового виховання, то став поступово
пізнавати буття вчителя. Ви можете здивуватися, але я ніколи не хотів стати
вчителем. Мені елементарно не вистачало грошей для сім’ї. Але варто було
зайнятись вчителюванням, як я за кілька місяців сказав собі: «Це те, чим хочу
жити все життя». Відтоді школа для мене — найсвятіше місце, де живуть моє
піклування, любов, мої горе та смуток.

Must-read
від Майстра

Спершу я був авторитарним вчителем. Міг нагримати на дітей.
Ба навіть карав, але по-доброму. Десь у 1958 році до мене прийшло розуміння: не
можна так чинити далі. Мені не подобався власний підхід та підхід моїх колег до
виховання дітей. Як це змінити, не знав. Багато читав і працював над собою —
закінчив аспірантуру, захистив дисертацію. Але це погіршило ситуацію: я став
рафінованим дипломованим авторитарним педагогом. Запитував себе: «Як від цього
відійти?» Першою на поміч прийшла класична педагогіка. Тож і вам хочу її
порадити, якщо хочете бути творчими людьми, оволодіти вищим пілотажем
педагогіки. Зверніть увагу на ці імена і читайте їхні праці:

чеський «вчитель народів» Ян Амос Коменський;

швейцарський педагог-гуманіст Йоганн Генріх Песталоцці;

російський основоположник наукової педагогіки Костянтин
Ушинський;

український засновник системи дитячо-підліткового виховання
Антон Макаренко;

український вчитель-гуманіст і добротворець Василь
Сухомлинський.

До глибинного розуміння класиків педагогіки нам важко
дорости. Тому порівнюю її з кавказькими горами, на які легко подивитися зі
сторони, але піднятися на які дуже важко. Я, Амонашвілі, стою разом з вами
зараз біля підніжжя цих гір, адже до рівня свідомості Сухомлинського нам треба
ще тисячі життів прожити.

Саме так я можу пояснити брак шкіл, які працювали б за
методами Макаренка чи Ушинського. Цінуйте себе в першу чергу, любі українці.
Замість відкривати клони західних шкіл — створіть навчальний заклад, який
базується на постулатах Сухомлинського.

Зауважте: класика педагогіки зародилася саме в Європі, а не
в східному світі, багатому на філософські погляди. Ні в Японії, ні в Індії, ні
в Китаї ви не знайдете жодного класика педагогіки. До речі, у Китаї визнаний
класик педагогіки — саме Сухомлинський, йому там присвячують конференції,
наукові читання. Мрію, щоб в Україні хоча б двічі на рік проводили читання по
Сухомлинському.

На працях класиків та їхніх підтекстах християнської
філософії я побудував власну базу для гуманної педагогіки.

Дуже хочеться, щоб ви поступово відмовилися від силового,
авторитарного виховання дітей.

Чому на кожну дитину
варто покладати найбільші надії

Дитина для батьків і вчителів — камінь спотикання для їхньої
людяності, шлях для їхнього самовдосконалення, можливість стати кращими,
викорінити в собі пороки.

Дитина приходить у цей світ не з порожніми руками. У кожній
дитині закладена місія: у комусь — велика, у комусь — маленька. І саме діти
стають головними вчителями для вчителів.

Видатний римський педагог Марк Фабій Квінтиліан закликав
батьків: «Батьку, щойно народиться в тебе син, покладай на нього свої найбільші
надії».

Чому найбільші? Тому що саме такі допоможуть нам шукати й
знаходити «найбільшу педагогіку», а малі надії змусять обмежитися «малою
педагогікою». А як ви гадаєте, в якій педагогіці дитина найповніше виявить
себе? Звісно, у педагогіці найбільших надій.

Цінуйте
зухвальців та бешкетників

Одна з якостей, без яких вчитель шкодитиме дітям — терпіння.
Не йдіть до класу, якщо маєте в собі хоч крапельку нетерпимості. Такий вчитель
скаже: «Мій учень гіперактивний, надто балакучий, зухвалий, хуліган,
бешкетник». Але ви маєте радіти, зустрівши на своєму шляху таку дитину. Саме на
ній ви мусите апробувати свою педагогіку, це ж інструмент для відточення вашої
майстерності. Якби всі дітки були спокійними, заглядали вам в очі, завжди
робили «домашки», місія вчителя зводилася б нанівець. З такими учнями ви
автоматично перетворюєтеся з учителя на «викладача». Тільки спотикаючись,
відчувши цей досвід, зможете згодом отримати горде звання Майстра.

Або можете стати вчителем-«трієчником», яких багато в
сучасних школах. У них зараз у класах сидять майбутні Сковороди, Ушинські,
президенти та міністри, а вони їх міряють одним мірилом: «Встигає чи не
встигає?» Це принижує дитину.

Пустощі — прояв
мудрості дитинства

Форму активності дитини, коли вона грається чи робить щось в
умовах, не призначених для неї, дорослі називають пустощами. Адже це порушує
спокій дорослих — вони бояться, що дитина зашкодить собі чи щось зіпсує. Одразу
сиплються заборони: «Не зламай! Відійти! Не бери! Не лізь! Вгамуйся негайно!»
Це називається «спонукальною педагогікою».

Але погляньмо на пустощі з погляду руху природних
можливостей дитини до вдосконалення. Бешкетувати — вловлювати досконале,
прагнути до досконалості. Пустощі прекрасні! В них багато творчості, адже
пустун розвиває себе, облаштовуючи оточення, та змінює середовище.

Пустощі — прояв мудрості дитинства, а бешкетники — двигуни
життя. Саме пустуни — творці життя в усіх майбутніх проявах: в науці, культурі,
мистецтві. Вони оновлюють та перебудовують, це еволюційна сила планети. Тому,
татусі та матусі, які радіють тому, що їхні діти спокійні, — припиніть і бийте
на сполох! Пустуйте разом з дітьми, підбивайте їх бешкетувати. Є потяг, в якому
є локомотив і вагони. Ви хочете, щоб ваша дитина стала локомотивом? Чи так і
продовжуватимете радіти, що у вас росте «вагон»?

Складові гуманного процесу виховання

Занурте дитину в створені вами образи доброти, любові,
краси, щирості та відданості, справедливості, поваги, співчуття.

Спрямуйте погляд дитини на свій внутрішній, духовний світ і
допоможіть їй знайти та осягнути там свій шлях. Свою місію, покликання,
багатство духу.

Пробудіть у дитині почуття, завдяки яким проявляються та
стверджуються шляхетні переживання і вчинки.

Розвивайте добромислення та прекрасномислення,
добромовність, відповідальність за свої думки та за своє слово.

Навчіть дитину жити духовним життям у своєму внутрішньому
світі: міркувати, бажати, уявляти себе героєм і здійснювати гідні вчинки,
мріяти і творити.

Розвивайте в дітей волю, сміливість, самостійність, бажання
говорити правду, бути уважним до думок інших.

Допоможіть дитині з’ясувати сенс поняття «совість» і жити за
совістю.

У МОН затверджено перелік підручників для 5 класу закладів середньої
освіти, що видаватимуться за кошти державного бюджету у 2018 році

Наказ МОН від 16.01.2018 № 41 “Про затвердження переліку підручників для 5
класу закладів середньої освіти, що видаватимуться за кошти державного бюджету
у 2018 році” (читати
далі).

Електронні версії підручників для

учнів 9 класу

https://imzo.gov.ua/pidruchniki/elektronni-versiyi-pidruchnikiv/elektronni-versiji-pidruchnykiv-dlya-uchniv-9-h-klasi

Електронна бібліотека «Джерело»:
Бібліотека Українського центру:

Національна бібліотека України для дітей з віртуальною бібліографічною
довідкою: http://chl.kiev.ua

У
процесі вивчення української літератури вчителі – предметники у своїй роботі
можуть використовувати такі сайти:

Сучасна поезія світу, критичні матеріали про літераторів: www.poetryclub.com.ua

Українська поезія та фольклор, тексти сучасних пісень,

переклади
світової поетичної класики:

Літературно –
критичний матеріал та тексти художніх творів можна знайти на сайтах популярних
фахових часописів, наприклад:

«Книжковий кур’єр»: www.book- courier.com.ua

МО шкільних бібліотекарів

Нове у школі (ШБІЦ)

Для Вас, учителі!