Я « Я любив вас усіх, а найбільше любив Україну,,,»

30 листопада цього року бібліотекою Довговойнилівського НВК І-ІІІ ступенів було проведено літературно- музичну годину , присвячену пам’яті великого сина України Назарія Яремчука.

...Не падати у відчай,
Знаходить завжди силу,
Не гаснути, як зорі,
А творить!

                                       Назарій Яремчук

Назарій Яремчук прожив до прикрого мало (30.11.1951 – 30.06.1995), але встиг стати легендою вітчизняної естради. З ним облетіли світ наші українські пісні – “Червона рута”, “Водограй”, “Смерекова хата”, “Стожари”, “Гай, зелений гай”, “Родина”, “Я піду в далекі гори”, “Пісня буде поміж нас”, “Писанка”, “Гей ви, козаченьки”, “Я ще не всі тобі сказав” та десятки  інших…

       “Він так співав, що мав у горлі мозолі. Він так співав, що крилами йому став голос”, – написав поет Андрій Демиденко.

Панує думка, що незамінних людей не буває. Це неправда. Співак за своїм талантом, колосальною працездатністю, величезною любов’ю до України не може бути кимось замінений. Василь Зінкевич, говорячи про свого друга, підкреслює: “Своїм співом він піднімався до зірок. Вірно слугував своїй музі. І тому був для нас таким природним і зрозумілим, як наша українська пісня. Кажуть, згасла зоря Назарія. Так, вона згасла, але ніколи не згасне його дивна музика і його пісня”.

ПОСВЯТА НАЗАРІЮ ЯРЕМЧУКУ

                                   Пострілом з темряви, громом з блакиті,

                                   Звістко безжалісна, серце не край.

                                   Земле карпатська, сльозою умита,

                                   Легіня славного в путь споряджай.

Красень Маестро – посланець від Бога –

Голосом янгольським Славу співав

Своїй Україні. Мов лицар казковий,

Їй квітку таланту свого дарував.

                                Рідного краю не зрадив відроду,

                                   Черес гуцульський святинею мав.

                                   Совість народу, втіха народу –

                                   В народі навічно безсмертним він став.

Тужить родина, сумує країна,

Плаче дощами рясними земля,

Милий Назарію, ти – України

“Глибоке коріння, високе гілля”.

                                                                       Г. Атаманчук

Він залишив нас багатими, то ж бережімо це безцінне багатство, будьмо народом, гідним наших великих подвижників, одного з яких маємо в постаті Назарія Яремчука. Пам’ятаймо про нього, бо він не заслужив нашого безпам’ятства. Любімо його пісні – в кожну із них він вклав частину своєї великої і безмірно багатої душі. Це любляча душа. А за любов належить любов. По смерті – також...

                «УКРАЇНА ПАМ’ЯТАЄ – СВІТ ВИЗНАЄ!»

     

 

Голодомор – це трагедія мого народу, це урок історії, за який наші прадіди заплатили життям. Тож ми просто зобов’язані зробити висновки з цього уроку, щоб не повторити їх помилок, щоб розірвати коло, по якому може піти історія.

Разом з  учнями в бібліотеці було виготовлено  аплікацію синьо-жовтої незабудьки з паперу,  в пам'ять жертв Голодомору.