“Тільки пам’ять не сивіє, вічно житиме в віках”

    8 травня — День пам’яті та примирення. Це особлива дата, сповнена глибокої шани, вдячності та скорботи. Це день, коли ми згадуємо мільйони людей, чиї життя змінила і забрала Друга світова війна.

    Гасло дня — «Пам’ятаємо! Перемагаємо!», що символізує єдність поколінь, шану до захисників минулого, вдячність ветеранам та спільне прагнення України і Європи до миру.

    У Негівській шкільній бібліотеці було організовано книжкову виставку «Тільки пам’ять не сивіє, вічно житиме в віках», присвячену цій пам’ятній даті. 

    Низький уклін, вічна пам’ять і слава визволителям, котрі зі зброєю в руках захистили свободу і незалежність, і трудівникам тилу. Ці слова звучать як нагадування про велич подвигу та ціну перемоги, здобутої людським життям і надзусиллям цілого покоління.

    Пам’ятаймо тих, хто боровся за Україну! Молімося за тих, хто бореться за неї знову!

 ПАМ’ЯТАЄМО. ПЕРЕМАГАЄМО.

8 травня ми схиляємо голови перед тими, хто захищав світ від нацизму під час Другої світової війни. 
8 травня – це День пам’яті та примирення.
Для України цей день тепер звучить інакше. Раніше ми читали про війну в підручниках історії, а сьогодні пишемо її власною кров’ю та надлюдськими зусиллями. 
Символ цього дня – червоний мак – став для нас не просто знаком скорботи, а нагадуванням, що рани війни глибокі, але життя завжди проростає крізь попіл.
Чому це важливо саме зараз? Тому що:
- ми розуміємо ціну свободи краще за будь-кого в Європі. Мужність наших прадідусів і прабабусь сьогодні живе в кожному воїні ЗСУ;
- ми знаємо, що мир – це не просто відсутність пострілів, це перемога справедливості над агресією;
- ми згадуємо не лише солдатів, а й цивільних, дітей, лікарів – усіх, чиї життя забрала і забирає війна
Книжкова виставка « Не загасити пам’яті вогонь…»,  підготовлена бібліотекою Довговойнилівського ліцею -  це знак того, що пам’ять – це не просто дата в календарі, це наш внутрішній компас.
Сьогодні ми не святкуємо «велич»,  ми вшановуємо людський подвиг. Ми дякуємо за можливість жити й боротися. Ми пам’ятаємо і розуміємо, якою ціною дається кожен світанок.
Слава всім, хто боровся тоді! Слава всім, хто боронить нас зараз! 

 Бібліотечна година «Пам’ять з полиновим присмаком болю»

           Чорнобильський вітер по душах мете,
           Чорнобильський пил на роки опадає.
           Годинник життя безупинно іде,
           Лиш пам’ять усе пам’ятає…
     Не із сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірвалося у наше життя це лячне і моторошне слово – Чорнобиль. Важким колесом «прокотилася» Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції
26 квітня 1986 року. 
      Цей день в історії нашого народу позначений знаком біди. Аварія на Чорнобильській АЕС нагадала про те, що люди не освоїли ту потужну енергію, яку самі породили. Гуде екологічний дзвін. Тривогою та болем наповнені його звуки.
   Чорнобиль… Біда розчинилася в ароматі квітучих садів, у воді сільських криниць, пожовтила верхівки вічнозелених сосен. Та хіба тільки в них? Ця трагедія увійшла в усі хроніки людства. А що вже говорити про Україну?! Це незагойна рана для сотень майбутніх поколінь.  
    Про події сорокарічної давності, які не можливо забути сьогодні,   учні 8 класу 27 квітня розказували присутнім на бібліотечній годині  «Пам’ять з полиновим присмаком болю».  Також до уваги ліцеїстів було запропоновано перегляд  презентації «Голос катастрофи крізь роки».
    Минуло сорок  років, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно непокоїть людей. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям і життям.