Виставка - роздум '' Весь світ читає  Т.Г.Шевченка . А ти? '' 

                    ЗУСТРІЧІ МАЛЕЧІ З 

                                 ДИТЯЧОЮ КНИГОЮ

Сьогодні до шкільної  бібліотеки завітали учні   1-го  класу.М етою було ознайомити дітей зі шкільною бібліотекою, правилами користування бібліотечними книгами. Виховувати почуття поваги і шанобливого ставлення до книги.

Ми не забули тебе, Тарасе!

Літературно-мистецька світлиця до Дня народження Тараса Григоровича Шевченка. 

                  Ще одна важлива подія відбулася з нагоди 

Дня народження Тараса Шевченка - це нагородження видатних митців  Шевченківською  премією  2018 року.

Шевченківську премію з літератури отримала авторка 45 поетичних і прозових книжок та 17 тисяч картин, українка, що живе в Мюнхені, Емма Андієвська.Вона народилася в Донецьку, який тоді, в 1931 році, ще називався Сталіно, потім із родиною переїхала спочатку до Вишгорода, а згодом – у 1939 році – до Києва, де її батька вбили енкаведисти. А під час Другої світової війни разом із мамою Емма Андієвська виїхала до Німеччини і прожила там майже все життя, але ні на хвилину не забувала про Україну, якій присвятила свою творчість.

Поет, прозаїк, художник. Живе у Мюнхені. Режисер і редактор українського відділу радіо «Свобода» (1955 – 1995). Член-засновник   об єднання українських письменників «Слово». Автор багатьох поетичних збірок : «Народження ідола», «Наука про Землю», «Кав ярня» тощо.    Емма Андієвська належить до найвідоміших поетів української діаспори. Та не треба лякатися різноманіття складних і малозрозумілих слів. Треба читати саме Еммине слово. «Мені цікаво писати до такої публіки, як я сама, — зізнавалася поетеса в інтерв'ю для «Літературної України», — мені хочеться сказати якісь несказані речі, витягнути їх із небуття. Але ж людина до всього мусить спершу призвичаїтися. Те нове, що несе у світ поет, загалом творча особистість, зрештою сприймається і ширшими верствами людей. А для цього потрібен час, бо люди не люблять нового..

– Мені ніхто не диктує, що і як писати, це тільки я вирішую, який мій світ, і я в цьому світі порядкую. Але не так порядкую,  як намагаюся вирвати з того невимовного небуття осмислене вже неосмислення. І це, власне, мета поезії».

 Сьогодні   казки Ємми Андієвської включені до шкільної програми.

                 В Україні відзначають 204-ту річницю з дня народження поета Тараса Шевченка.Про творчість і життя поета написано велику кількість книг і знято безліч фільмів, проте є відомості, які до сих пір не знає більшість людей.

Тарас Шевченко закохувався 6 разів. Першим коханням поета стала його односельчанка Оксана Коваленко. Родичі були впевнені, що молоді одружаться, коли Тарас і Оксана стануть дорослішими. Однак Шевченко довелося поїхати з Енгельгардтом, а Оксана згодом вийшла заміж за іншого чоловіка. Поет, будучи в зрілому віці, неодноразово згадував свою першу кохану в віршах.

Другою жінкою, яку полюбив Кобзар, стала польська швачка Дзюн Гусиківська, однак і з нею у Шевченка не склалося.

Третя любов Шевченка - Анна Закревська, якій був на той момент 21 рік. Але Тарасу і Ганні не судилося бути разом - дівчина була одружена з полковником. Ганні Тарас Шевченко присвятив свій вірш "Г.З.".

Будучи молодим Шевченко відвідував різні бали, під час одного з них його помітила княжна Варвара Рєпніна-Волконська. Княжна запропонувала Тарасу пожити в своєму маєтку в Яготині, на що поет погодився. Однак Тарас сприймав Варвару тільки як близького друга, а не як коханку, через що вони незабаром розлучилися.

Дорогі колеги, щиро вітаю ВАС з з святом весни - 8 березня!

 21 лютого - Міжнародий день рідної мови.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

 В бібліотеці Верхнянської ЗОШ І-ІІІ ст. відбувся флешмоб з участю читачів молодших класів " Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНСЬКУ МОВУ"        

                    

                     

                                День Святого Валентина в Завадківській ЗОШ І-ІІ ст.

"Все починається з любові..." - так називалася підбірка висловів  видатних людей про кохання, що були зібрані на бібліотечній викладці в Завадківській ЗОШ І-ІІ ст.
Читачі із захопленням прийняли участь в лотереї, яка була присвячена цьому радісному і світлому дню.

20 лютого – особлива дата, пам'ятний день, вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні, увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави. Пам’ятаймо подвиг  Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

 

   Говорити на цю тему складно, особливо зі школярами, проте необхідно. У бібліотеці  Зборянського НВК І – ІІ ст.  проведено презентацію книги О. Каліновської «Неоголошена війна – невідомі факти і хроніки АТО». Ця книга є свого роду енциклопедією війни. Місія – згадати все день за днем. Репортажі тих журналістів, які на власні очі бачили кров і сльози, cховатися від війни  неможливо. Вона переслідуватиме вас навіть у зоні комфорту. Військові автомобілі, люди в хакі на вокзалах,  куди тікають від війни, - усе нагадує про неї.

 

 

З метою вшанування пам'яті героїв Небесної сотні, героїзму українських захисників: і тих, які полягли, і тих, які сьогодні зі зброєю в руках захищають суверенітет України, у бібліотеці  також  підібрано книжкову поличку на тему «Герої майдану в нашій пам’яті житимуть вічно».

      

Наша рідна українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Її порівнюють з калиною, бо вона така ж красива, як народний, улюблений символ українців, її порівнюють зі співом солов'я, бо лине вона, як ніжна пісня співучого соловейка

 21 лютого традиційно в  Зборянському  НВК І – ІІ ступенів святкують Міжнародний день рідної мови.   Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Мова  – то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги.

Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. У бібліотеці  розгорнуто книжково-ілюстровну виставку «Квітни, мово калинова!» де читачі змогли привітати один  одного зі святом мови, познайомитися з новими книгами українських поетів та письменників та кращими зразками вітчизняної літератури та біля яких пройшли пізнавальні бесіди, огляди та перегляди літератури.

"Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і бринить".
                                                                 О.Олесь

“Мови – це важливо!” – цей вислів обрано ЮНЕСКО гаслом Міжнародного дня рідної мови. 

21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» - звучало у заголовку документа. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.

Пам'ятаймо!

                                     Пам'ятаймо!

"Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали… Земля тремтіла, під ногами ж – твердь… Їм янголи обличчя прикривали… А ті під вибухи гранат ішли на смерть… Герої Небесної Сотні віддали своє життя за кожного з нас!
                                        Ми будемо пам’ятати про це!"


                                         Люди, що стали ангелами!

Для користувачів бібліотеки організована книжкова виставка – реквієм на якій представлено матеріали про  героїв Небесної сотні.

В Україні є свій аналог Дня

 Святого Валентина

14 лютого багато молодих (і не дуже) людей в Україні святкують День закоханих або День святого Валентина. Це свято з’явилося у нас в країні не так давно, на початку 90-х років минулого століття. Воно швидко завоювало популярність серед молоді, як і багато новинок, які прийшли з заходу. Але не всі українці прихильні до цього свята, пише онлайн-ресурс “Багнет”. Є й противники Дня закоханих, які принципово відмовляються його відзначати, вважаючи, що це “дурненька вигадка”.

Дійсно, ще років 20 тому в Україні ніхто і не здогадувався, що існує якийсь День закоханих і що в цей день своїй “другій половинці” обов’язково потрібно дарувати маленькі рожеві листівки, квіточки і тортики у вигляді сердечок. І вже якщо ви цього не зробите саме в цей день – 14 лютого – то ви – безсердечна людина, яка ніколи і нікого не любила в цьому житті. Але це тільки один бік медалі. Не турбуйтеся, якщо у вас інші погляди на цей рахунок. Досить велика кількість людей вважають, що це свято – всього лише привід, данина моді, що прийшла із заходу. І цьому є докази.

Рідновіри (язичники) стверджують, що в українській культурі є свої “рідні” свята-аналоги Дня Валентина. Люди, які шанують культуру наших предків, до сих пір їх відзначають, але не в лютому, а навесні.

Один з таких днів – свято слов’янського божества Ярила (23 квітня). Другий – свято Червоної гори (21 квітня). Свято Ярила вважалося чоловічим, Червона гора – жіночим. Символіка, яку вони несли в собі, схожа зі святом всіх закоханих.

“У цей день молоді люди придивлялися одне до одного, виявляли знаки уваги. Могли висловити в цей день свої почуття”

– розповідає рідновір Микола-Ярисвіт Чащин.

Але на відміну від Дня Валентина, свята, які відзначали ще наші предки, мають свою історію і символізм.

“Всі ці дати пов’язані з аграрними культами, з природними процесами. Люди, святкуючи їх, демонструючи свою любов, хотіли допомогти природі прокинутися від зими і почати відроджуватися, почати новий цикл життя. Тому це не порожні забави, а усвідомлені дії, які мали під собою глибокий сенс”

– пояснює Чащин.

Ще одне з таких свят любові, яке більшою мірою, ніж Ярило і Червона гора, користується популярністю в українців – свято Івана Купала (в ніч з 6 на 7 липня). Його основні символи – чоловік і жінка, любов, сім’я.

“Так, на Купала молоді люди заявляли про свій намір завести сім’ю, продовжити рід, але все це відбувалося в нерозривному зв’язку з природою”

– зазначає Чащин.

Та в Україні, на жаль, ці свята майже забулися. В будь-якому випадку, вони вже не такі популярні, як День святого Валентина. Він, до речі, в календарі позначений як “світське свято”, хоча відзначають його з великим розмахом. Та якщо ви не з тих, хто готується до дня всіх закоханих, не турбуйтеся. Як бачите, є цілком логічні пояснення того, що люди не хочуть долучатися до свята, суть якого для багатьох є не зрозумілою. Адже розповісти про свої почуття можна і в будь-який інший день.

Автор: Вікторія Лапко

Джерело: bagnet.org

                        31 січня 2018 року на базі методичного кабінету  відбувся семінар шкільних бібліотекарів  «Інтеграція у віртуальний простір як складова успіху шкільної бібліотеки». Головним питанням семінару було практичне заняття, яке провела методист Сілецька О.П,
"Блог методичного об'єднання як засіб підвищення професійної майстерності бібліотечних працівників", в ході якого бібліотекарі познайомились із правилами  створення  блогу, допису публікацій  та багато корисної інформації з даного питання.Творчих Вам починань!

«Життя – це мить, зумій його прожити»

Життя твоє – безцінний дар.
Не забувай про це ніколи.
Ти спиш під зорями стожар,
Чи з друзями ідеш до школи,
Живеш ти в місті чи в селі,
Подумай, як життя прожити?
Ти слід залишиш на землі –
То треба гарний залишити.

Людське життя... Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин…. Мова про це велася на бібліотечній годині «Життя – це мить, зумій його прожити», яка була проведена  в Довговойнилівському НВК І-ІІІ ст.. 

На заході розглядалися питання: хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди йде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається, це прості запитання, але дати відповідь на них стає все важче й важче.
Дівчата 9 класу відтворили сценку зі свічами, які символізували життєвий шлях людини від народження і до смерті. А також прочитали зворушливі віршовані рядки про сенс життя людини. Також учасникам заходу було запропоновано створити КВІТКУ  ЖИТТЯ

       Бібліотекар закладу, Стасюк Ольга Василівна прочитала притчу «Який слід залишити на землі», та презентувала книгу Світлани Талан «Коли ти поруч». Сюжет книги до сліз розчулив учнів старших класів та викликав інтерес до читання даної книги. А також було продемонстровано бук трейлер на вищевказану книгу, який ще більше забарвив глибокі, емоційні відчуття присутніх.

Закінчився захід побажаннями довгого, щасливого, успішного  життя всім присутнім від бібліотекаря школи

То ж поспішаймо жити  і бути щасливими, забуваймо образи, вміймо прощати і, незважаючи ні на що, ще більше любити людей. І пам’ятаймо: ніхто з нас не знає, скільки часу йому залишилось. і, мабуть, не так, важливо, як довго жити. Важливіше — як жити.                                                                                                        Любіть життя, несіть в долонях світло,

І відкривайте душі для добра,
І буде янгол щиро Ваш радіти,
І доторкнеться вашого плеча.

                                  +4